Ліна Костенко: «Про час, поезію і щось надзвичайно людське…»

0

Видавництво «Либідь» знову порадувало шанувальників творчості знаменитої української поетеси  Ліни Костенко, представивши  подарункове видання: збірку вибраних  поезій «Річка Геракліта» і аудіодиск  із записом, де авторка читає свої вірші у супроводі скрипкової музики. Під час презентації збірки представникам столичних  ЗМІ,  — в залі, як завжди, не було де яблуку впасти, бо почути й побачити Ліну Василівну зібралися не лише журналісти (яких, за зізнанням  поетеси, вона дуже любить), а й студенти і просто її палкі шанувальники.

На початку слово взяла директор видавництва «Либідь» Олена Бойко, яка згадала, що вибрані поезії Ліни Костенко останній раз видавалися 22 роки тому. Отже, ця подія, безперечно, була очікувана мільйонами читачів. Власне, вона і представила  нове друковане дітище – книгу «Річка Геракліта», до якої увійшло 50  нових віршів, а загалом — 200 вибраних поезій.

За словами директора видавництва, це вже третя книга Ліни Костенко, яку видає «Либідь» —  торік  було надруковано поетичний роман «Берестечко» і збірку «Гіацинтове сонце» (вірші, що стали піснями у виконанні Ольги Богомолець і Петра Бойка). Над останнім виданням також працювала ціла творча спільнота, що об’єднала представників  кількох талановитих династій.

На цьому наголосила й сама авторка книги, відзначивши, що їй було надзвичайно приємно працювати у чудовому тандемі із автором ілюстрацій народним художником України Сергієм Якутовичем, чий батько теж був талановитим живописцем, і з молодою скрипачкою Мирославою Которович – донькою відомого скрипаля Богодара Которовича, яка створила музичний супровід  до віршів, записаних на диску. А от упорядником збірки стала  донька поетеси Оксана Пахльовська  — літературознавець, письменниця і культуролог. «Ідея книги — теж  її, — зазначила  О.Бойко,  — а народилася вона під час роботи над  попередніми проектами   — як подарунку доньки мамі».

«На втілення цієї ідеї знадобився цілий рік», — підхопила професор Римського університету «Ла Сап’єнца» Оксана Пахльовська і  пояснила, чому вона вирішила посприяти тому, щоб світ побачила збірка поезій Ліни Костенко, присвячена «космічному виміру людини», яку вони назвали «Річка Геракліта». На її думку «шлях кожного великого художника пролягає між батальними сценами і космічним ликом Мадонни». Світ початку 21-го століття, як і початку минулого, «позначений катаклізмами, суцільним хамством, брутальністю», але опозицію цьому чинить «митець через синтез естетики і свободи – це два виміри поета, який пробує поєднати їх різними формами мистецтва, створюючи своєрідну синергію. Вона й  уособлює протистояння митця, форму його буття  в часі – в цій річці Геракліта», — зазначила літературознавець.

Щодо змісту і  назви книги «Річка Геракліта», – найкраще це пояснює сама авторка. Певно, не треба казати, що саме  її слів найбільше чекали присутні. Ліна Василівна почала  віршами :

Марнували літечко, марнували.

А тепер осінні вже карнавали…

Душа задивиться в туман і марить обрисами літа.

Чи, може, це приснилось нам

купання в річці Геракліта?

«Видавати вибране дуже важко,  — зазначила вона, — це треба якось систематизувати за якимсь принципом, чи хронологією абощо… А до того ж, останні десять  років я загрузла у прозі  (працювала над  романом «Записки українського самашедшего» і документальним  романом про Чорнобиль – ред.)  Але Оксана дуже гарно це зробила – вона  підібрала вірші за принципом естетики і мені дуже сподобалося, бо це вийшло дуже сучасно. Настільки, що я перестала опиратися і навіть написала кілька нових поезій.»  Вони й увійшли  до збірки, інші – обиралися   з написаного раніше. Хоча поетеса зізнається, що перечитавши деякі рядки  — захотіла  їх відредагувати. За словами Ліни Костенко, віршовані рядки пишуться дуже легко – «вони просто видихаються», тому часом, втомившись від прози, вона «видає собі премії» і починає римувати  слова у нові вірші.

«Оксана відібрала для цієї збірки щось таке людське-людське, щось таке моє і ваше…», – пояснила  поетеса і додала, що був час, коли вона навіть думала, що поезія вже ніколи нікому не буде потрібна.  «Я думала, що того, чим позначилися шістдесяті роки – вже не відчути. Але після зустрічі із читачами у Рівному та у Києві, я вкотре переконалася: які прекрасні в Україні люди  і як вони потребують чогось справді людського, хорошого, естетичного, бо вже втомилися від тої брудної політики,» – прокоментувала письменниця. А  ще вона додала, що у вибране навмисне не увійшли вірші, за якими її звикли ідентифікувати.

Отже,  книга «Річка Геракліта» якраз про те, що робить людину людиною, що переживає й відчуває людина в усіх її космічних і земних вимірах. «Звісно, цієї річки насправді не існує,  — погоджується Ліна Василівна,  — але ми  щоразу входимо в цю ріку  іншими. А причали цієї річки Геракліта – це минуле і майбутнє, це міста і місця нашої пам’яті, це все, що нам дороге і  наші зустрічі, які завжди є початком нового».

«Після 10 років усамітнення, коли я уникала виходів на публіку, тепер я бачу, як потрібна людям поезія, — зізналася Ліна Костенко і підсумувала,  — Годі вже слухати  усіх тих, хто нав’язує нам страшні, дражливі речі і нас на те негативне поле заганяють. Якщо бути самодостатніми – тоді  інакше сприймається світ.  Давайте обмінюватися позитивною красивою енергетикою і саме цим ми будемо сильніші!»