Спадщина Кукуцаполя

Общество

Ідея створення в Україні системи біометричних паспортів в черговий раз змусила експертів заговорити про необхідність наведення ладу в системі чинних документів українських громадян. Паспортні столи переповнені скаргами на неправильне написання імен і прізвищ, а судові інстанції засипані позовами щодо чиновників, що відмовляються визнавати «нестандартні» посвідчення особи. У такій ситуації до використання «європейського документального досвіду» нам ще дуже й дуже далеко.

Меценат китайського походження Фа Хуей потрапив у досить незвичну, якщо не сказати — пікантну ситуацію. Оформляючи документи на благодійний грошовий переказ на підтримку одного з дніпропетровських художників, він дізнався, що транзакція не може бути здійснена; мовляв, в офіційних паперах не можна вживати лайливі слова. А на питання, де ж ці самі лайливі слова — отримав точний і вичерпну відповідь: у його прізвищі.

Вся справа в тому, що в англійському варіанті, зафіксованому в його паспорті, прізвище «Хуей» пишеться не інакше як «Hui». За місцем реєстрації Фа український чиновник, чи то з недбальства, чи то виходячи з гумористичних спонукань, транслітерував горезвісний англійський варіант в кирилицю. «Так от чому люди сміялися наді мною, — гірко посміхається Хуей, який нещодавно прибув до України і ще не встиг обзавестися тут порядними приятелями, — Але ж і з вашими іменами напевно трапляються такі казуси». У результаті банківський переказ меценат все-таки відправив, виходячи з англомовної паспортної версії свого прізвища, а ось «чиновником-гумористом», з усього видно, найближчим часом займуться відповідні органи.

«Казус з нашими іменами та прізвищами» «у нас» і справді стається предостатньо. Кілька місяців тому співробітники одного з відділень РАГС на Сумщині відмовили молодий місцевій жительці в її прохання «повністю змінити паспортні дані». Дівчина, зокрема, вимагала, щоб її основний документ неодмінно носив маркування ЇЇ 777777. Більше того, цілком милозвучне ім’я та прізвище вона зажадала змінити на «Евскліпідотра Евстоліевна Староверообрядова». Головною причиною відмови став той факт, що так званих «замовних маркувань» для паспортів в Україні просто не передбачено — номер і серія паспорта суворо регламентуються згідно з чинним українським законодавством. І все. Іншими словами, вибирати собі ім’я та прізвище можна коли і які завгодно, правда, на це знадобиться чимало часу та консультацій з правоохоронними органами.

До речі, згідно зі статистикою, сьогодні українці досить часто беруть собі або дають своїм дітям екзотичні імена. Зокрема, в Україну вже зареєстровані Фідель, Хосе-Ігнасіо, Мадонна, Брітні, Кармеліта і навіть Консуело. «Це, якщо хочете, певна данина моді, — сказала агентству «ГолосUA» керівник Незалежної соціологічного об’єднання (НСО) Аліна Вишинська. — Наприклад, під впливом популярних телесеріалів у нас з’являються Андроїди, Люки-Скайокери і Чарлі, після успішних виступів зірок естради — Уїтні, Барбари та Френкі. Інша справа, що з часом ці люди, як правило, приймають більш звичні для нашої країни імена».

І це правда. Наприкінці тридцятих років минулого століття в СРСР були украй популярні такі «незвичайні імена», як Даздраперма (Да здравствует  Первое мая), Мелс (Маркс, Енгельс, Ленін, Сталін) і Вовсевпер (Ворошилов всегда впереди). А в шістдесятих, за часів моди на сільське господарство, з’явився навіть Кукуцаполь (Кукурудза — цариця полів). Надалі, як правило, Даздраперми ставали Даринами, Мелси — Михайлами, а Вовсевпери — Володимирами. Історія знає тільки одного Кукуцаполя, який не захотів відмовлятися від метричного імені. Подейкують, що він виїхав до Канади, де ніякого подиву навколишніх воно не викликало.

Втім, до офіційної процедури змін даних в своїх документах українці вдаються далеко не завжди. У середовищі прикордонників на одному з контрольно-пропускних пунктів на українсько-російському кордоні досі з вуст в уста передається історія, коли якийсь киянин при в’їзді до Росії показав, якщо так можна висловитися, «якусь подобу паспорта» і невимушено заявив, що визнає «тільки цей вид основного документа». «Основний документ» складався всього з однієї сторінки з фотографією, де олівцем була закреслене прізвище «Нікітін» і кульковою ручкою виправлене на «Микитенко». «У мене немає часу бігати по інстанціях і змінювати прізвища. Приймайте, як є », — заявив подорожній здивованим охоронцям кордону.

Ще більш неймовірними здаються обставини, в яких виявилися співробітники міліції, які виявили, що житель Закарпаття перетворив свій паспорт на записну книжку. У документі були відзначені десятки телефонних номерів, а на сторінці «сімейний стан» красувалося лаконічне: «Моя Люська».

Все це могло б здатися кумедним, якби не одна обставина. Обставина, яка наочно демонструє, образно висловлюючись, зворотний бік медалі. Працівникам РАГСів дійсно доводиться витримувати натиск «кукуцаполів» і «евскліпідотр», вступати в полеміку про майбутнє скайокеров і, нарешті, забороняти реєстрацію «адольфа гітлеар» — в умовах демократії і європейського шляху розвитку України будь-який громадянин, включаючи чиновника, має право на самовираження. Але ось у чому справа. При згаданих рівних умовах і за нинішніх часів ті ж чиновники з якоюсь методичністю на свій страх і ризик перейменовують в документах горезвісні «оригінальні дані».

Сьогодні паспортні столи переповнені скаргами на неправильне написання імен і прізвищ громадян. «Мало того, що людині доводиться вистоювати багатогодинні черги і часом стикатися з відвертим хамством у коридорах інстанцій, необхідно доводити своє право на власне ім’я», — сказав одна з «жертв» чиновницької «самодіяльності» Філіп Йованов Йованов. Вся справа в тому, що в паспорті громадянина України у нього, болгарина за походженням, значиться буквально таке: «Пилип Іванович Йованов». На всі запевнення, що болгарське ім’я Філіп по-русски пишеться з однією «п», а по-українськи через «ф» і дві «і», і що першеа «Йованов» — це і є по-батькові, співробітниця провінційного відділення незворушно заявляла: «Живете в Україні — підлаштовуйтесь під наші правила». А на запитання: «Які ви ще правила мені перерахуйте?» Досить жорстко і нервово відрізала: «Не викаблучуйтесь і не заважайте працювати».

«На жаль, подібних випадків по всій Україні сотні, — сказала агентству «ГолосUA» практикуючий юрист Марина Тимошенко (Київ). — Багато чиновників на місцях і мислять по-старому, і діють часом всупереч здоровому глузду. Звідси, незважаючи на вимоги конкретно взятої людини, і з’являються «Ганни» замість «Анна», «Олени» замість «Єлена» і так далі. Можна тільки собі уявити, що відбуватиметься, коли в Україні все-таки введуть біометричні паспорти — скільки непорозумінь і скандалів виникне знову!».

Є й ще один аспект цієї проблеми. Напередодні «Євро-2012» відповідним структурам в Україні напевно доведеться серйозно зайнятися «лікнепом» серед тих, хто безпосередньо працює з документами, щоб іноземні гості не стикалися з фактами помилкового переказування або спотворення їхніх даних в реєстраційних документах.

Бо так уже виходить, що написати радянське ім’я Кукуцаполь набагато простіше, ніж транслітерувати з англійської поширену прізвище Хуей.

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *