Додача до недоплати

0

Вперше за останні кілька років західні спостерігачі не розійшлися в думках щодо точного визначення якості життя українських пенсіонерів. У своїх звітах десятки моніторингових груп, включаючи представників ООН і ЄС, констатували: стан найбільш незахищених верств суспільства в Україні залишається «стабільно важким». Більш того, на думку експертів, нищівний удар по іміджу офіційного Києва на міжнародній арені в самий найближчий час можуть завдати зростаючі проблеми місцевих «чорнобильців», «афганців» і «просто безробітних».

У Олександра Миколайовича виникли серйозні неприємності — він захворів. Захворів не те, щоб важко — підхопив звичайний грип, властивий в цей час року для середніх українських широт. Але навіть «звичайний грип» для нього є, щонайменше, трагедією. Кожен день рівно о сьомій ранку Олександр Миколайович, мешканець невеликого містечка на українсько-російському кордоні, ходить на вокзал, щоб пропонувати пасажирам поїздів далекого прямування свій нехитрий товар: вареники з картоплею, пиріжки з м’ясом, і вже — по можливості — мінеральну воду і пиво. Вареники та пиріжки він робить сам, за старими рецептами своєї покійної матері, а ось воду і пиво доводиться купувати в оптовому кіоску. Щодня така «робота» приносить Олександру Миколайовичу близько 40 гривень «чистого» доходу. Він радий і цій сумі, а, відтак, дорожить кожною годиною, проведеною на пероні, і сприймає будь-яку обставину, що заважає його перебуванню там, як особисту трагедію.

Більшу частину свого життя «перонний продавець Миколайович» віддав флоту, працюючи механіком на великому торговому судні. Але так вже вийшло, що внаслідок особистих обставин сьогодні 55-річний фахівець опинився, образно висловлюючись, за бортом життя. Не маючи можливості влаштуватися «на суші» на добре оплачувану роботу і втративши основне джерело доходу, він змушений жити з молодшим братом-безробітним на так звані «випадкові заробітки» — то брат скопає сусідам город, то особисто він продасть «з-під поли» пляшку-другу купленого в ларьку пива. У результаті колись процвітаюче сімейне гніздо виявилося розореним: за систематичну несплату комунальних послуг в будинку відключили газ, світло, воду, і, нарешті, опалення. «Я звертався в соціальні структури, — гірко мовить колишній механік торгового флоту. — Але мені кажуть, що поки допомогти нічим не можуть — в моєму віці знайти добре оплачувану роботу практично неможливо. До пенсії мені далеко, а молоді роки давно минули».

Втім, серед «колег» Олександра Миколайовича по перону — не тільки пенсіонери, яким катастрофічно не вистачає на життя їхніх «президентських 867 гривень», а й молоді люди. Так дизайнер інтер’єрів такий собі 29-річний Максим. який залишився без роботи, змушений розносити по вагонах періодичну пресу, а його ровесниця Ольга продає заможним пасажирам престижних потягів «елітні» іграшки — гігантських левів, тигрів і різнокольорових ведмедів.

«По всій Україні таких «продавців» — тисячі, якщо не десятки тисяч, — сказала в інтерв’ю кореспонденту «ГолосUA» експерт міжнародної групи HEF Айна Тоотс. — Причому торгують вони не тільки на залізничних станціях, але і на автовокзалах, і стихійних ринках, а деякі шикуються зі своїм товаром — переважно продуктами харчування — навіть уздовж автомобільних трас. Це може здатися диким, але і в спеку, і в найлютіші морози за допомогою до проїжджаючих звертаються і зовсім молоді люди, і тим, кому вже далеко за вісімдесят. Всі вони кажуть, що іншого виходу для виживання не бачать». Тим часом, за словами Тоотс,  люди, які залишилися без засобів до існування, діляться на дві категорії — своєрідних песимістів та оптимістів. Так, наприклад, якийсь житель Вінниці, який продавав на ринку торти власного приготування, сьогодні працює в одному з престижних московських ресторанів, а колишній професор філології з Дніпропетровська розважає публіку в електричках нецензурними віршами.

Особливою статтею звіту західних аналітиків є станвоище українських пенсіонерів. «Навіть якщо відкинути необхідність більшості з них займатися купівлею-продажем продуктів харчування та промтоварів, можна сміливо сказати — пенсіонери, як і раніше залишаються однією з найбільш незахищених в економічному сенсі категорій населення», — повідомила співрозмовниця агентства. За найскромнішими підрахунками економістів HEF, мінімальний споживчий кошик плюс пакет оплати комунальних послуг і, нарешті, система «непередбачених витрат» в загальній масі зросли, порівняно з минулим роком, в півтора рази, — зазначила вона.

Інша впливова міжнародна організація — «International Law Commission» (ILC) звернула увагу міжнародної громадськості на явний утиск прав українських ліквідаторів аварії на Чорнобильській АЕС. «Якби всі права «чорнобильців» в Україну дотримувалися так само методично, як вони проголошуються з трибун на місцевому рівні, країна ніколи не стикнулася б з такою хвилею виступів і голодовок ліквідаторів, — написав у своєму щорічному звіті емісар ILC Войцех Гербер. — Київ, Донець, Суми, Харків, Луганськ і Львів — ось далеко не повна «географія» акцій протесту, що проводяться учасниками ліквідації катастрофи на ЧАЕС, що вимагають підвищення пенсій і виплат. Це вже завдало репутації офіційного Києва в очах світової громадськості нищівного удару і біль від цього удару буде тільки посилюватися».

Цілком можливо, публікація міжнародних звітів по останньому пункту буде на деякий час припинена. Як стало відомо днями, Прем’єр-міністр України Микола Азаров пообіцяв, що з початку 2012-го року українські «чорнобильці» стануть отримувати так звані «підвищені пенсії». Згідно з офіційною інформацією, український Кабінет міністрів уже приступив до розгляду питання про збільшення розмірів таких виплат до 3-4 тисяч гривень на місяць. Але ось у чому справа — Президент України Віктор Янукович висловив тверду впевненість в тому, що вимоги про горезвісне «підвищення чорнобильських пенсій» спрямоване на зрив фінансової стабільності в Україні. Більш того, за деякими даними, проти окремих «чорнобильців» можуть бути заведені кримінальні справи — за «занадто високі одержувані пенсії».

«В даному разі ми стикаємося з «ефектом бумеранга», — сказав кореспонденту «ГолосUA» київський юрист Андрій Сівер. — Чим активніше «пільговики» і пенсіонери ратують за свої права — в тому числі і під наглядом іноземних правозахисників — тим більше це дратує місцеву владу». Але ж не кожна ображена фінансовою несправедливістю людина буде виходити на центральні площі своїх міст і виражати протест тривалими голодовками, — зазначає Сівер. — Отже, більшість, як завжди, «проковтне гірку пігулку», і слідуючи тим же «владним закликам», тугіше затягне паски.

На цьому тлі збільшення виплат на 4-5 гривень, з якими стикаються щомісячно «середньостатистичні» пенсіонер і безробітний, який стоїть  на обліку в службі зайнятості, здаються не більше, ніж «додачею до недоплати».